ПОГЛЯД У МАЙБУТНЄ Київ — Царичанка. Поки одні сперечаються, чи потрібна школа майбутньому інженеру теорія, інші — вже збирають роботів та друкують на 3D-принтерах.
16 квітня в Києві відбулася подія, де освіта зустрілася з інноваціями, а теорія — з практикою «власними руками». Її головними героями стали педагоги та учні Царичанського ліцею — звичайної громади, яка довела: війна — не привід відкладати майбутнє. 
Захід, організований Міжнародним благодійним фондом SavED та українською благодійною організацією Tokarev Foundation, зібрав освітян, бізнес та владу. Але найгучніші оплески отримали школярі, які вже сьогодні змінюють уявлення про сільську освіту. 
Честь представити практичний досвід випала педагогам, які не бояться експериментувати. Микола Васильович Грінько та Алла Іванівна Ткаченко розповіли, як у Царичанському ліцеї навчання перетворилося на дослідження. 
Найбільшу сенсацію викликали виступи учнів. Остапенко Артем (11-В клас) та Демченко Аня (10-В клас) не просто слухали — вони ділилися своїми проєктами. 
Артем Остапенко вразив присутніх своїм рівнем володіння технологіями. Хлопець вільно розбирається в електриці автомобілів та опанував 3D-друк. 
Для 11-класника з невеликої громади це — не хобі, а свідомий крок у майбутню професію.
Для 11-класника з невеликої громади це — не хобі, а свідомий крок у майбутню професію.Аня Демченко розповіла зовсім іншу, але не менш цікаву історію. Дівчина поділилася досвідом, як у прифронтовій громаді дівчата роблять зефір. 
Це — приклад того, що STEM-освіта буває різною: від високих технологій до практичних ремесел, які теж потребують знань, точності та підприємливості.
Це — приклад того, що STEM-освіта буває різною: від високих технологій до практичних ремесел, які теж потребують знань, точності та підприємливості.Для Царичанського ліцею поїздка до Києва стала не лише визнанням досягнень, а й потужним сигналом всій Україні: освіта під час війни можлива, інновації в громадах — реальні, а майбутнє країни — за дітьми, які вміють працювати руками та думати головою. 
